Діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни та їх ставлення до Німеччини та СРСР Українські інтегральні націоналісти з ентузіазмом вітали напад Німеччини на СРСР, вбачаючи в цьому подію багатообіцяючу можливість для утворення незалежної української держави. Однак хоча ОУН і німці мали спільного ворога, їхні інтереси і цілі були просто непорівнянні. Німцям ОУН представлялася корисної головним чином як диверсійна сила, здатна спустошувати тили радянської армії. Зі свого боку інтегральні націоналісти, зовсім недавно пережили розчарування у Гітлері у зв'язку з його поведінкою щодо Карпатської України, явно не прагнули служити знаряддям Берліна; в їх наміри входило використовувати війну для розповсюдження власного впливу в Україну. Таким чином, кожна сторона збиралася використовувати іншу в своїх, часто взаємовиключних, цілях. У перші ж дні німецького вторгнення в Україні конфлікт інтересів нацистів і інтегральних націоналістів вийшов на передній план. Зі сміливістю, що межує з безглуздям, ОУН-Б, підтримана «Нахтігаль», не погодивши з німцями свого рішення, зробила зухвалий крок, проголосила 30 червня 1941 р. в щойно взятому Львові Українську державу. Прем'єром був обраний найближчий соратник Бандери Ярослав Стецько. ОУН-Б пішла ва-банк, вважаючи, що німці швидше приймуть цю акцію як доконаний факт, ніж підуть на конфронтацію в самому початку вторгнення. [4, с.481] Складовою руху опору в тилу фашистів після невдалої спроби 30 червня 1941 р. Проголошення у Львові самостійної Української держави стали дії певної частини Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА). Напередодні вторгнення німецьких військ у СРСР націоналістичний рух вже було істотно розколоте. Власне внутрішній конфлікт в ОУН існував протягом тривалого часу, але міжфракційна боротьба особливо загострилася після вбивства у травні 1938 р. лідера організації Є. Коновальця. Саме з цього періоду пішло розбіжність між ветеранами - членами Організації Українських Націоналістів (ОУН) (Мельник, Барановський, Сушко, Сціборський та ін), що здебільшого перебували в еміграції, і молоддю - радикальними бойовиками, які очолювали підпільну боротьбу в західноукраїнських землях ( Бандера, Стецько, Шухевич та ін.) В основі конфлікту лежала боротьба за владу і вплив у організації, його загостренню сприяли вікова різниця, напружені особисті стосунки, суттєві розходження в питаннях тактики боротьби. Молоді радикали вимагали від лідерів ОУН переглянути політику ОУН стосовно орієнтації лише на одну державу (зокрема, Німеччину), налагодити контакти із західними країнами, зосередити всі зусилля на боротьбі власне в Україні, розгортати революційну діяльність, незважаючи на втрати від репресій радянської влади. Члени ж проводу ОУН, люди старшого віку, схилялися в основному до помірних дій. Крім цього, розгортання і поглиблення конфлікту зумовило те, що під час німецько-польської війни бандерівці нібито захопили документи польської розвідки і встановили причетність членів організації ОУН Сеника, Сціборського і Барановського до співпраці з польською розвідкою.

Кожна людина має захоплення. Один любить співати, інший — збирати маленькі іграшки. Людина, яка має захоплення, — цікава людина, з якою ні­коли не буває нудно. Захоплення дає можливість людині у повній мірі про­явити себе. Захоплюватись можна будь-чим. Ось мені, наприклад, подобається танцю­вати. Саме через танець я передаю свої почуття, настрій. Для мене день, прожитий без танцю, — сірий, звичайний день, в якому не відбулось маленького, але такого необхідного дива.

скайрім сектор газа тони раунт

ужаси судна ніч пункт презанчення

гарі потер 11 минут

Ганібал лектор отброси Ігра пристолів друзі

а мне рука в гамне