Українка.Роботаю у видавництві, у Сан-Франциско. Маю два золоті зуби:один у горі й один унизу.Можу віджатися від підлоги 44 рази і з'їсти середнього розміру цибулину без хліба, хіба шо візьму трохи солі. Можу зав'язати мотузку в різний спосіб

Люблю громадський транспорт, усе дешеве, їсти пиріжки, голосно казати свою точку зору і довго спати. Не люблю депутатів, горгаз, горводоканал, безлад і художню літературу

Я й сама не прочь поспівати, но не всігда всім нравиця. Може, в декого з вух тече кров, коли вони чують мій здоровий центральноукраїнський сурж?

Ну не люблю художню літературу, не нравиця вона мені. Не буду скривать, мені подобається читать женський інторнет. Там люди приятно звертаються одне до одного і не грублять і не обзивають одна одну жлобихами, як ви робите. Кстаті, нашла на горищі мамину книжку з математики за п’ятий клас. Там на першій сторінкі написано: “Хто хоче взнать, чия це книжка, подивись на стор.18″. На сторінкі 18 написано: “Подивись на стор. 43″. На сторінкі 43: “На стор. 72″. На 72-й: “Стор. 27″ і так дуже довго. Потім дето через піїсят сторінок: “Це книжка Люби”. І ще хтось олівцем дописав: “Люба, ти дуже неприятна дівчинка”

От ви странні люди, шо не люблять однокласніків. В нас така хароша взаїмовигода: до Володі - родича на завод пристроїть, до Сірожи - в секцію дітей на фудбол здать, в Алінки, шо в неї мясний кіоск на базарі - харошого мняса купить (бо коли мняса харошого нема, вона так і скаже - "сьодня не бери"). Мало лі шо.