учениця

Кінний спорт

Океан ельзи, ED Sharon, One Direction.

Хоббіт, Володар Перстнів, Гаррі Поттер, Зоряні Війни, Володар Перстнів гоблінський переклад, Винні Зірки, Щасливчик.

Чорний Красень, Володар Перстнів, Чорна Рада.

Be helpful. When you see a person without a smile, give them yours.
Ніби той самий, але це не так.
Після довгих роздумів, чи писати цю нотатку чи ні я всетаки вірішила спробувати. Під час хвороби тобі настільки погано, що ти починаєш забувати про все, починаючи від самого найпростішого. Наприклад, ти забуваєш навіщо вийшов з кімнати, або вирішив спуститися вниз і пошарити в холодильнику, а натомість твій організм веде тебе просто в іншу кімнату на тому ж самому поверсі, а потім ти зупиняєшся, включивши світло,і запитуєш себе: «Що я тут роблю?». Такі речі знайомі не всім, декому можуть здатися дивними, а декому навіть сподобатись, тому людство довело, що кожна людина по своєму різна, кожна по своєму унікальна в цьому і суть кожного із нас…

Повернемось в часи динозаврів, так так саме динозаврів, коли люди мали на своїй думці тільки дві речі: що би попоїсти та як би то розмножитись. Ніхто навіть не задумувався що таке любов, навіщо вона і як з нею справлятись. Любові просто не існувало. Так, можливо, були якісь почуття матері до дитини, але такого що є зараз і приблизно не було. Ніхто навіть про це не задумувався. Може і нам не слід. Але не можливо уявити наш світ БЕЗ кохання. Вулиці Парижу та Венеції здаються нам суцільним коханням. Чому наш світ є кращим за той, що в часи динозаврів? У нашому світі панує кохання у кожному ритмі серця, у кожному вдиху та видиху, наш світ унікальний. За стільки років людство навчилося найголовнішого, кохати…

Мозок каже: «Що ні ти не маєш цього робити, забуть про нього він ніхто!» Але серце промовяє: «Так ти його любиш, ти без нього ти не зможеш». Можливо ці симптоми викликані моїм віком, невідомо, я не знаю що аке кохання я його ще не відчула тому і не можу стверджувати, що це таке, але всерівно. Все нагадує мені про нього і ресторан, в якому я пробула своє перше побачення, і листівка з карявим почерком « З днем святого Валентина!», разом з сережками, на які в мене алергія, це все пусте. Ніколи не забуду урок англійської мови в понеділок, пів дев’ята- ми заходим в клас, сідаєм за одну парту і він дарує мені статуєтку двох овець, які при певному русі статуеткою цілуються, ця мить була для мене всім. Я б дуже хотіла щоб вона знову повернулася, нехай не надовго лиш увісні на одну мить.

Ці три параграфи зовсім не схожі між собою, але всі вони написані людиною, яка не мала справжнього кохання. Можливо когось цей твір засмутить, можливо хтось поміняє свою думку, можливо хтось буде сміятись з мене, тому я застерігаю- не живіть в ері динозаврів.

Раніше я любила слухати пісні, любила центр цього прекрасного міста, любила піццу яка схожа на вареник, яку МИ смакували. Пішла в кіно - сподобалось, пішла в центр - дуже сподобалось, усі прогулянки, час проведений з ним був прекрасним, незабутнім, але потім прийшов час коли я хотіла забути усе це, викинути із своєї голови, але ні нажаль це не можливо. Плакала, сумувала, згадувала, сміялась.
Я задавала собі питаня - чому таак важко написати про нього? Підчас написання цього абзацу моє серце билось так швидко, так схвильовано, що це не можливо передати. Я хочу подякувати Йому за всі емоції, які я відчувала останній місяць і вісім днів, за все загалом особливо за любов яку я встигла відчути за цей час.
Бажаю тобі добитися хочаб чогось у своєму житті.

Запізнилась. Кінець. Розчарування. Ці три зовсім не повязані між собою слова переслідують мене вже останнії 6 місяців і це мучить, не дає спокійно спати, спокійно заснути. Що в мені не так? Кому я недогодила? За ким не догледіла? Незнаю. Саме це мучить, пререслідує, можливо потрібно мінятися, проте щось не виходить. Я хочу жити, розквітати, любити, а не писати сумні абзаци кожних два місяці. Чому мені так потрібне це щастя? В мене все ніби є, проте його якби нема. Коли вже нарешті настане ТОЙ день коли все стане прекрасним, коли я буду посправжньому щаслива, посправжньому справжня? Я знетерпінням почекаю ще таких самих 6 місяців а може і більше, не знаю. Момент к