роботаю в магазине...

спорт, музыка, робота, учеба...

Нюша чюдо, Вера Брежнева любовь спасет мир, Жасмин не желею, Стас Михайлов ты

Все женщины Ведьмы, 9 рота, Первый после Бога, Братаны, короче боевики .....

Їй байдужа щирість зізнань. Їй незрозуміла ніжність твоїх слів. Вона не дасть ні клятв, не обіцянок. Вона колись вірила в кохання…

Я люблю запах кави вранці, дощ, красиві історії та опале листя. А ще я люблю тебе, тільки тепер це зовсім неважливо.

Вона така… Зі смаком Hennessy і гарячої кави. Зі звуками дощу, зі снігом, з присмаком щастя. З чітким розумінням того, що все закінчиться.

Її світ валиться, а вона посміхається… Дивна…

Ми кохаємо тих, хто нас не кохає… Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас… Ми ненавидимо, але цілуємо… Ми не прагнемо, але живемо… Ми дозволяємо не бажаючи… Ми говоримо і забуваємо, про те, що кохаємо – завжди обманюємо. На іскри очей не відповідаємо… Ми грубо з почуттями граємо… І не жаліємо ні про що… Мріємо бути з коханим поруч, але забуваємо лиш про те, що ми кохаємо тих, хто нас не кохає…Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас…

так не хочеться жити, але живу бо ти в мене є, так важко дихати але дихаю заради тебе, так важко…але я все подолаю бо ти в мене є і я тебе дуже сильно кохаю…
Убий мою любов, души її руками. Шматочками поріж, топчи ногами. Бо вже не можу я з цим болем жити, Втомилась без взаємності любити.

Вона пахне карамеллю і туманом, дивиться мультики у смішних тапочках і цитує Екзюпері. Вона вміє чесно брехати і ненавидить, коли її називають “кицька”, вона не вміє плакати, але обожнює сльози неба, без розуму від красивих очей і чоловічий харизми.

Жити – всеодно що любити: всі розумні докази проти, а всі здорові інстинкти – за…

Коли життя набуває сенсу – серце болить сильніше…

Ми не знаходимо слів і ставимо смайлики… Ми боїмося сказати… і ставимо віртуальні серця… На статус “он-лайн” реагуємо, неначе людина поряд з нами…

Кохай! Бо час тебе не жде він забирає твої дні і ночі,кохай до поки тіло спрагле й МОЛОДЕ! Бо в старості кохають тільки очі…

Тримаю в думках спогад про тебе, не знаю,чи варто не знаю чи треба…

Коли закохуєшся, страшено соромися знаходитись поряд з тією людиною, завжди думаєш про неї, – завжди мрієш про те як ви будете разом.

Ми йдем, щоб нас зупинили, Ми залишаємся, щоб нас врятували… І як би сильно нас не любили, Того, хто нас не любить любим ми!!!