Ми часто не цінуємо те, що поряд, поки ми це не втратимо. Ми видаляємо телефонний номер знаючи, що він назавжди залишиться в наший пам’яті. Ми прощаємося, знаючи, що зустрінемося знову. Ми говоримо, що подумаємо, знаючи відповідь заздалегідь. Ми шукаємо щось нове, знаючи що без старого не зможемо жити. Ми чекаємо, навіть коли говоримо “іди”. Ми лаємося, кажучи собі в душі - “Ну обійми ж мене!”, просто обійми. Просто жити і бути кому-небудь потрібним - це вже нагорода. Як важливо знати, що ти комусь потрібний. І що чиєсь сердечко б’ється заради тебе. Любов здатна на багато що. Не відштовхуйте її.

Мы не знаем что будет завтра... наше дело быть счастливыми сегодня=))).