Информация

На этой странице анализируются те данные, которые Попiльнянський сделал общедоступными. Сейчас найдена такая информация о Попiльнянськии Районе. Возможно, когда-нибудь он расскажет про себя немного больше.

Попiльнянський Район

Был 3 ноября 2013 в 00:18 (4469 дн. назад)

Анализ профиля ВКонтакте (VK)

Число подписчиков: 249

VK ссылка:id225768822
О себе:Загальні дані Попільнянський район створений в 1923 році, з вересня 1937 року став складовою частиною новоутвореної Житомирської області. Виникнення селища Попільня пов'язане з будівництвом дільниці Фастів— Козятин залізничної магістралі Київ— Одеса, яке здійснювалось в 60-х роках 19 століття. Траса пролягала поблизу села Попільні і тому споруджена тут станція дістала назву Попільня. Попільнянський район займає площу 1030 км². Загальна площа сільськогосподарських земель по всіх товаровиробниках становить 76,4 тис. га, в тому числі 71,7 тис. га ріллі, 1,1 тис. га сіножатей, 2,7 тис. га пасовищ. Площа ріллі сільськогосподарських підприємств становить 56,5 тис. га, підсобних господарств населення 15,2 тис. га. На території району розташована 48 населених пунктів, у тому числі селища міського типу Попільня і Корнин і 46 великих і малих сіл, об'єднуються вони у 30 сільських та 2 селищних ради. У 2007 році чисельність населення району становила 34,4 тис. осіб. Кількість працюючих у 2007 році становила 7,9 тис. осіб. У сільському господарстві кількість працюючих становила 3,4 тис. осіб, у промисловості 1,1 тис. осіб, освіті 1,04 тис. осіб, охороні здоров'я 0,7 тис. осіб, державному управлінні 0,4 тис. осіб. Географія Територією району протікають такі річки: Ірпінь, Роставиця, Унава, Кам'янка Історія Територія Попільнянського району була заселена з давніх-давен. На території району поблизу села Строків виявлено залишки поселення доби бронзи, в селах Єрчики і Велика Чернявка розкопано два кургани скіфської доби, а в селі Парипси могильник скіфського періоду. В селах Паволоч і Соколів Брід виявлено поселення трипільської і 4 черняхівської культур, а також 2 давньоруські городища, на околиці Строкова виявлено давньоруський курганний могильник. Серед населених пунктів краю в першу чергу слід згадати Паволоч, історія якої пов'язана з подіями козацтва в Україні. Жителі Паволочі брали участь в повстаннях 1591–1593 рр. Криштофа Косинського, 1594–1596 рр. Северина Наливайка. 1648 в Паволочі сформовано полк. Тут в 1648, 1649, 1653, 1655 рр. був Б. Хмельницький. Пам'ять про ці історичні події зберігає сільський історико- краєзнавчий музей, який розміщений в приміщенні єврейської синагоги (XVIII). Персоналії У краю народились і жили особистості, які своїм життям і творчістю славили нашу плодючу землю. В селі Ходорків, в сім'ї священика народився гетьман України Іван Самойлович. 2003 в рідному селі гетьману встановлено пам'ятник. З історією села Криве тісно переплетена історія роду Юркевичів. Йосип В'ячеславович Юркевич , земський лікар, побудував в селі школу та першу електростанцію. Сільський музей історії та народознавства зберігає документи присвячені історії роду Юркевичів. Для жителів Попільнянського району дороге ім'я видатного поета, вченого і громадського діяча, академіка АН СРСР та АН УРСР, двічі лауреата Державної премії СРСР і Ленінської премії М. Т. Рильського, дитячі і юнацькі роки, якого пройшли в селі Романівка. Нині в будинку Рильських знаходиться музей- садиба. Височіє тут і пам'ятник М. Рильському, який встановлено в 1970 році на території шк
Родной город:ПОПiЛЬНЯ
Личный сайт:код 4137
Политические взгляды:социалистические
Главное в людях:доброта и честность
Главное в жизни:красота и искусство

Друзья

Дата регистрации ВКонтакте

Сейчас нет данных, когда страница VK была создана

Интересы и хобби

Деятельность:
РЕКЛАМА НА САЙТАХ +380961970742
Интересы:
Попільнянщина – рідна земля давньослов'янських племен сколотів (скіфів-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників палеоліту, мезоліту, неоліту, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень Донбасу, Волині, Криму, Середнього Подніпров'я, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо). Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що населяли Україну, особливо степову її частину, були кімерійці і скіфи. В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець II — І тис. до н. е. територію Східної Європи і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — кімерійці, які підтримували різнобічні контакти з народами Кавказу, Малої Азії, Грецією, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме пиво. Кіммерійців з українських територій витіснили скіфи. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського. Починаючи з VII ст. до н. е. вони займали панівне становище у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в Криму. Геродот, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів- орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури. Територія Житомирщини була північно-західною околицею скіфського об'єднання. В Андрушівському, Бердичівському, Житомирському та Любарському районах Житомирщини виявлено до 15 городищ, поселень та могильників скіфського часу. Розкопані поблизу Попільні кургани підтверджують, що у VII - III ст. до н. е. тут проживали скіфи-орачі. Значною частиною раціону скіфів було зерно. Сніданок більшості скіфів уявляв собою юшку або кашу з товченого зерна. Товчене зерно варили з невеликою кількістю молока або води. Підсушене на сонці зерно розтирали на зернотертках, які були виявлені у матеріалах поселень і насипах курганів. Відбитки зерна на ліпних судинах, дозволяють визначити склад зернових культур, відомих на той час жителям лісостепу, степовим скіфам і поселенцям Боспору. Серед зернових культур переважали ячмінь і просо, які використовувались як тверді корми. До речі, ячмінь (одна з основних видів сировини для пивоваріння) був відомий в Україні ще у IX тис. до н. е. і був тут найдавнішою зерновою культурою. За відбитками (на глиняних виробах) зерен і полови злаків встановлено, що ще у другій половині VI - V тис. до н. е. в Україні, крім ячменю, вирощували пшеницю, жито, овес, просо. У північній частині Житомирської області у цей час жили незалежні від скіфів землеробсько- скотарські племена. Вважають, що Геродот у V ст. до н. е. саме їх згадував під назвою неврів, які були найбільш ранніми слов'янами