Перший поцілунок

За горою десь високо
Білий місяць засвітив
Із тобою в поцілунку
Ніжно ми одні зійшлись

Заспівають нам пташата
Це для нас усе для нас
Закружляємо у танці
При зірках у теплий час

І для тебе назбираю
Я букет прекрасних квіт
Подарую поцілую
І прекрасний стане світ

Теплим дотиком зігрію
Обніму і зрозумію
Бо для мене ти одна
Най прекрасніша така

Усе для тебе я зроблю
Усе що ти би захотіла
І лиш для тебе я знайду
Великі білі крила.

І вже не важно що пронас
Розкажуть завтра люди
Боми з тобою вже ніколи
Цей вечір не забудем.

p.s

Письмо коханій

Пробач мені
Що був відвертим
Бо сили в мене вже нема
І хай настане знову вечір
І хай вернеця вже зима

Я мушу йти
Бо так потрібно
І ти мене не зупиняй
За рідну землю
За відчизну
Життя своє я вже поклав

І знову в рукі зброю взяли
І вже гармати загули
Земля повстанцями покрилась
Від крові землю не зітреш

Лиш чути плач
І сліз багато
Та ми назат не повернем
Бо ми не зрадем
Свою неньку
За свою землю упадем

Усі упали тихо стало
Лиш чути вітер як шумить
І вже над нашими тілами
У небі птах лише литить

Я знаю ще пронас згадають
Як у могили покладуть
І десь над нашими гробами
Пахучі квіти зацвітуть

Ви не журіться темні ночі
І нас у небо проведіть
І геть з сердець своїх дівочих
Журбу далеко прожиніть

p.s


Як би тебе спитали,чи хотів би ти.
Літати наче птах,в безкрайнім синім небі.
Як би тебе спитали, чи хотів би ти.
У морі плавати неначе риба.
Та пам'ятай,що ти є лиш людина.
В якої безліч,загадко тайн.
І не потрібно,тобі не білі крила.
Ані хвоста щоб плавати серед морів.
Бо Бог створив тебе як свого сина.
В свою подобу він тебе впустив.
Настільки сильно він тебе любив.

Бувало так з'являлись негаразди.
І вже здавалось що виходу нема.
Та ти лиш знай що Бог тебе не кине.
Він завжди руку дітям подає.
А скільки Мати наша що на небі.
Молилась Богу щоб тебе простив.
Коли ти падав в цих земних потребах.
Марія знала що ти її є син.
Тож памятай що ти є не самотній.
Молитву зранку й в вечері моли.
Тоді побачиш ти на горизонті.
Як Ангел з неба у Божий рай веде.

p.s.