ЕТО МЕРЗОСТЬ

Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....
Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...

Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов....за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...

А я дзвонила, кажу :"Сину,
іди додому..бо там гинуть...."
А він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..
моє дитя у домовині...

"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?
втомився ,певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."...

А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...

Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ...

Mы живём в мире, где улыбка уже не значит хорошее отношение к тебе. Где поцелуи совсем не значат чувства. Где признания не значат любовь. Где каждый одинок и никто не старается это изменить. Где слова теряют всякий смысл, потому что несут ложь.