Ми кохаємо тих, хто нас не кохає… Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас… Ми ненавидимо, але цілуємо… Ми не прагнемо, але живемо… Ми дозволяємо не бажаючи… Ми говоримо і забуваємо, про те, що кохаємо – завжди обманюємо. На іскри очей не відповідаємо… Ми грубо з почуттями граємо… І не жаліємо ні про що… Мріємо бути з коханим поруч, але забуваємо лиш про те, що ми кохаємо тих, хто нас не кохає…Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас..
Ми самі створюємо собі проблеми: словами, вчинками, думками …
Я люблю тебе безмежно,турботливо,до шепоту, до нестями, до крику, до сліз… Люблю просто так, як люблять діти: щиро і ні за що! Ти – моє повітря, моя необхідність, ти промінь сонця в похмурий день, ти – мій вітер свободи, ти моя найяскравіша зірка серед похмурої ночі, ти – музика моєї душі, ти – солод на моїх губах, ти – щастя в моїх очах…