Людина,котра носить в собі частинку твого серця назавжди залишається тобі рідною...ти можеш забувати про неї,засмічувати її сміттям скандалів і сварок,але вона є..вона- втрачена частинка тебе...і буває у негожі,сумні дні,навіть якщо це найсонячніші і найпогожіші дні літа відсутність тієї частинки починає тобі боліти...як у інваліда болить втрачена рука чи нога..ніби давно немає,а болить,щемить..ніщо не вічне у цьому світі..навіть те найкраще,найдороще,те що понад усе хотілося би втримати...найміцніші скелі вивітрюються,найглибші моря висихають..із коханням та ж біда.. вчора ще горіло,палало,а сьогодні ти прокинувся,а його як вітром здуло..ні вогню,ні попелища..тільки спогади залишилися..гортаю грубнезний фотоальбом спогадів..скільки вдалих кадрів!невдалих дуже мало..тай ті я викину..нехай залишається тільки хороше..післялюбов-як післясмак солодкого кохання-прохолодний,прозорий,трохи терпкий...післялюбов--вона завжди на відчуття,на смак,на запах...навіть якщо приходить на зміну коханню у найспекотніші дні літа...